Закон України

“Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”

Дата набуття чинності:
2 березня 1994 року

Закон встановлює систему особливих заходів державного захисту працівників суду і правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених на них обов'язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв'язку із службовою діяльністю цих працівників.

Захист Законом надається працівникам суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митних органів, органів охорони державного кордону, органів державної податкової служби, органів і установ виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, кадрового складу розвідувального органу Міністерства оборони України, Антимонопольного комітету України та інших органів, які здійснюють правозастосовні та правоохоронні функції.

Вищезазначеним особам захист надається тоді, коли вони безпосередньо беруть участь у:
  • розгляді судових справ у всіх інстанціях;
  • провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення;
  • оперативно-розшуковій діяльності;
  • охороні громадського порядку і громадської безпеки;
  • виконанні вироків, рішень, ухвалі постанов судів, постанов органів дізнання і попереднього слідства та прокурорів;
  • контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України;
  • нагляді і контролі за виконанням законів.

Захисту також підлягають близькі родичі вищезазначених осіб.

Статтею 5 Закону передбачені наступні заходи забезпечення безпеки:
  • особиста охорона, охорона житла і майна;
  • видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеки;
  • встановлення телефону за місцем проживання;
  • використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
  • тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку;
  • забезпечення конфіденційності даних про об’єкти захисту;
  • переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.

Розділ ІІІ визначає права і обов’язки органів, які здійснюють заходи по забезпеченню безпеки.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору