Закон України

“Про Державний земельний кадастр”

Дата набуття чинності:
1 січня 2013 року

Закон установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр – це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до статті 2 Закону Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при:
  • регулюванні земельних відносин;
  • управлінні земельними ресурсами;
  • організації раціонального використання та охорони земель;
  • здійсненні землеустрою;
  • проведенні оцінки землі;
  • формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів;
  • справлянні плати за землю.

Стаття 6 Закону визначає державні орган, які здійснює ведення Державного земельного кадастру - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні підрозділи. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Закон встановлює, що геодезичною основою для Державного земельного кадастру є державна геодезична мережа, а картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до статті 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів здійснюються державними кадастровими реєстраторами.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем. Державним кадастровим реєстратором може бути громадянин України, який має вищу землевпорядну або юридичну освіту та стаж землевпорядної або юридичної роботи не менш як два роки.

Статтею 10 Закону визначені об’єкти Державного земельного кадастру:
  • землі в межах державного кордону України;
  • землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць;
  • обмеження у використанні земель;
  • земельна ділянка.

Згідно статті 18 Закону документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є:
  • індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст;
  • індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу;
  • кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру;
  • Поземельні книги.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними (стаття 20 Закону).

Стаття 24 Закону встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в містах Києві та Севастополі, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, районі.

Статтею 36 Закону передбачено оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відомостей Державного земельного кадастру про:
  • межі адміністративно-територіальних одиниць;
  • кадастрові номери земельних ділянок;
  • межі земельних ділянок;
  • цільове призначення земельних ділянок;
  • розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права);
  • обмеження у використанні земель та земельних ділянок;
  • зведені дані кількісного та якісного обліку земель;
  • нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок;
  • земельні угіддя;
  • частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;
  • координати поворотних точок меж об'єктів кадастру;
  • бонітування ґрунтів.

Перехідними положеннями Закону передбачено внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Земельного кодексу України та низки законів України.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору