Закон України

„Про попереднє ув'язнення”

Дата набуття чинності:
6 серпня 1993 року


Закон України „Про попереднє ув'язнення” присвячений регулюванню питань, пов'язаних із порядком застування під час досудового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду.

Згідно з кримінально-процесуальним законодавством України попереднє ув'язнення може бути застосовано до обвинуваченого, підсудного або підозрюваного у вчиненні злочину, за яке може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, триматися під вартою може засуджений, вирок щодо якого не набрав законної сили. Метою попереднього ув'язнення, згідно Закону, є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку суду.

Визначено, що установами для тримання осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а також тюрми Державного департаменту України з питань виконання покарань, що виконують і функції слідчих ізоляторів.

Закон визначає режим в місцях попереднього ув'язнення, основними вимогами якого є ізоляція осіб, що тримаються під вартою, запобігання зносинам між в'язнями, які відноситься до різних категорій за ознакою полу, віку, наявності судимості з вчинення інших злочинів, тяжкості вчиненого злочину, належності до правоохоронних органів та за іншими ознаками. Законом встановлюється, що не можуть триматися разом обвинувачені або підозрювані в одній справі за наявності розпорядження особи, що проводить досудове слідство по цій справі.

Законом зазначається, що особи, взяті під варту мають право на захист відповідно до кримінально-процесуального законодавства, на щоденну прогулянку тривалістю одна година, одержувати два рази на місяць передачі або посилки та грошові перекази і передачі, користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи та інше.

Закон містить нормативи щодо матеріально-побутового забезпечення осіб, що тримаються під вартою. Згідно цих нормативів, кожному в'язню повинно бути виділено не менш ніж 2,5 квадратних метрів площі, а вагітній жінці чи жінці з дитиною - не менше 4,5. квадратних метрів. Особам, взятим під варту, за чинним порядком, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.

Закон також регулює питання побачень в'язнів з родичами та іншими особами, їх листування, притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму та інші правовідносини.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору