Друкувати   Шрифт: або Ctrl + mouse wheel

Бюджетний Кодекс України

Дата набуття чинності:
1 січня 2011 року

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до статті 1 Кодексу ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Статтею 3 Кодексу встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Стаття 5 Кодексу передбачає, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Статтею 6 Кодексу визначено, що зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Згідно статті 13 Кодексу бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
Складовими частинами загального фонду бюджету є:
  • всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;
  • всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;
  • кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
  • фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
  • доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
  • видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);
  • кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);
  • фінансування спеціального фонду бюджету.

Статтею 15 Кодексу визначається, що джерелами фінансування бюджету є:
  • кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
  • кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;
  • повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;
  • вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Кодексом.

Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет). Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України (стаття 18 Кодексу).

Стаття 19 Кодексу передбачає, що стадіями бюджетного процесу визнаються:
  • складання проектів бюджетів;
  • розгляд проекту та прийняття закону про Державний  бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
  • виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);
  • підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) (стаття 23 Кодексу).

Стаття 26 Кодексу зазначає, що контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснюється Рахунковою палатою. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у  своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.

Відповідно до статті 28 Кодексу інформація про бюджет оприлюднюється відповідно до вимог, визначених Кодексом.

Міністерство фінансів України забезпечує оприлюднення:
  • проекту закону про Державний бюджет України;
  • закону про Державний  бюджет України з додатками, які є його невід'ємною частиною;
  • інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками місяця, кварталу та року;
  • інформації про виконання зведеного бюджету України;
  • іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

Проект закону про Державний бюджет України підлягає обов'язковій публікації в газеті „Урядовий кур'єр” не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.

Стаття 29 Кодексу встановлює перелік доходів Державного бюджету України.

Статтею 30 передбачено склад видатків Державного бюджету України.

Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.

Статтею 40 Кодексу передбачено, що законом про Державний бюджет України визначаються:
  • загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);
  • граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету у відповідному бюджетному періоді і державного боргу на кінець відповідного бюджетного періоду, граничний обсяг надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій;
  • доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);
  • фінансування державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);
  • бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку, включаючи розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями (у додатках до закону);
  • бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону);
  • розмір оборотного залишку коштів державного бюджету;
  • розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період;
  • розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період;
  • перелік кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення у відповідному бюджетному періоді в розрізі бюджетних програм (у додатку до закону);
  • додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

Стаття 42 Кодексу передбачає, що Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконання Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Стаття 55 Кодексу зазначає, що захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на:
  • оплату праці працівників бюджетних установ;
  • нарахування на заробітну плату;
  • придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;
  • забезпечення продуктами харчування;
  • оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
  • обслуговування державного боргу;
  • поточні трансферти населенню;
  • поточні трансферти місцевим бюджетам;
  • підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації;
  • забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;
  • фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки;
  • роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта „Укриття” на екологічно безпечну систему.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним (стаття 61 Кодексу).

Стаття 64 Кодексу встановлює склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Статтею 75 Кодексу зазначається, що Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

Стаття 83 Кодексу передбачає, що міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Глава 14 Кодексу врегульовує порядок розмежування видатків між бюджетами.

Стаття 96 Кодексу визначає, що міжбюджетні трансферти поділяються на:
  • дотацію вирівнювання;
  • субвенції;
  • кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
  • додаткові дотації.

Міжбюджетні трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються з рахунків державного бюджету органами Державної казначейської служби України бюджету  Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення і районним бюджетам, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти.

Главою 17 Кодексу визначається контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

Відповідно до статті 109 Кодексу Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства у процесі:
  • визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період;
  • розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України;
  • внесення змін до закону про Державний бюджет України;
  • виконання закону про Державний бюджет України, у тому числі шляхом заслуховування звітів про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм);
  • розгляду річного звіту про виконання закону про  Державний бюджет України;
  • використання кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

Статтею 116 Кодексу зазначено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання.

Згідно статті 117 Кодексу за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:
  • попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;
  • зупинення операцій з бюджетними коштами;
  • призупинення бюджетних асигнувань;
  • зменшення бюджетних асигнувань;
  • повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету; 
  • зупинення дії рішення про місцевий бюджет; 
  • безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів;
  • інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України.

Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом (стаття 121 Кодексу).

Статтею 123 Кодексу передбачено, що органи Державної казначейської служби України несуть відповідальність за:
  • невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;
  • несвоєчасність подання звітності про виконання бюджетів;
  • здійснення витрат з перевищенням показників, затверджених розписом бюджету;
  • порушення в процесі контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету та здійсненні платежів за бюджетними зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів відповідно до бюджетних асигнувань;
  • недотримання порядку казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів.

Стаття 124 Кодексу встановлює, що рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено у порядку, встановленому законом. Рішення може бути оскаржено в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачено законом.