Закон України

„Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”

Дата набуття чинності:
3 серпня 2004 року

Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 3 Закону передбачає, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Стаття 4 Закону встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають:
  • право власності на нерухоме майно;
  • правоволодіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
  • інші речові права відповідно до закону;
  • податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Статтею 5 Закону зазначено, що у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній  ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення:
  • житлові будинки;
  • квартири;
  • будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо;
  • споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій;
  • приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

Відповідно до статті 10 Закону Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження (стаття 14 Закону).

Статтею 15 Закону передбачено, що Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
  • прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
  • встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
  • прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
  • внесення записів до Державного реєстру прав;
  • видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках;
  • надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви в органі державної реєстрації прав.

Стаття 17 Закону встановлює, що текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.

Згідно статті 19 Закону Державна реєстрація прав проводиться на підставі:
  • договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
  • свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог Закону;
  • свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
  • державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
  • рішень судів, що набрали законної сили;
  • інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Статтею 24 Закону врегульовано, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
  • заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до Закону;
  • об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
  • із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
  • подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
  • заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, заявлене право вже зареєстровано.

За проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень справляється державне мито.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору