Господарський процесуальний кодекс України

Дата набуття чинності:
1 березня 1992 року

Господарський процесуальний кодекс (у подальшому - ГПК) визначає, що за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів до господарського суду можуть звертатись:
  • підприємства;
  • установи;
  • організації;
  • інші юридичні особи (у тому числі іноземні);
  • громадяни, які є суб'єктами підприємницької діяльності (у подальшому - підприємства та організації).

Одночасно, ГПК визначає досудове врегулювання господарського спору. Відповідно до цього положення підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, повинні звернутись з письмовою претензією до порушника цих прав та інтересів. Але досудове врегулювання спору є обов'язковим тільки для спорів, які виникають з:
  • договору перевезення;
  • договору про надання послуг зв'язку;
  • договору, заснованому на державному замовленні
Таким чином, тільки у разі додержання умов досудового врегулювання спору, вищевказані спори можуть бути передані на вирішення господарського суду.

ГПК надає право розглядати справи:
  • господарському суду Автономної Республіки Крим;
  • господарським судам областей, міст Києва та Севастополя;
  • Вищий господарський суд України;
  • Верховний Суд України.

Господарський суд при вирішенні господарського спору приймає рішення, яке набирає законної сили негайно після його прийняття.

Одночасно, рішення господарського суду може бути перевірено апеляційною та касаційною інстанціями.

ГПК визначає, що іноземні підприємства, організації мають такі ж процесуальні права і обов'язки, як і підприємства, організації України. Також ГПК визначає судовий імунітет іноземної держави.

Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору