Кримінально-процесуальний кодекс України

Дата набуття чинності
1 квітня 1961 року

Призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах. Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.

Правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом. Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці або іншої захищеної інформації. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник.

Кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції - суддею одноособово (справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років). Всі інші справи розглядаються судом колегіально. Кодекс визначає підслідність та підсудність справ.
В Кодексі наведено перелік учасників кримінального процесу, з зазначенням їх прав та обов'язків. До числа вищезазначених осіб відносяться:
- підозрюваний, обвинувачений, підсудний; цивільний відповідач;
- захисник;
- потерпілий; цивільний позивач;
- прокурор;
- слідчий;
- суддя;
- свідки;
- судові експерти, та перекладачі.

Орган дізнання може затримати особу підозрювану у вчиненні злочину на 72 години. Після сплину цього часу, орган дізнання:
1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні ним злочину;
2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв'язаний з триманням під вартою;
3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Запобіжними заходами є:
1) підписка про невиїзд;
2) особиста порука;
3) порука громадської організації або трудового колективу;
4) застава. Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи органом, який застосував запобіжний захід; 
5) взяття під варту. Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців. Строк тримання за мотивованим рішенням може бути продовжено;
6) нагляд командування військової частини.
7) затримання підозрюваного

Досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства.
Після закінчення слідства слідчий складає обвинувальний висновок і направляє його прокурору. Прокурор затверджує обвинувальний висновок і направляє кримінальну справу до суду.

Сторона обвинувачення і сторона захисту користуються рівними правами на заявлення відводів і клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду. Розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою.

Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.

Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

При розгляді справи в суді, суд вислуховує доводи всіх сторін справи, і на їх основі виносить рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили.

Якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.

Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. В усіх інших випадках - вирок обвинувальний.

Копія вироку вручається засудженому або виправданому в триденний строк після проголошення вироку.

Особи (учасники судового процесу), незгодні з рішенням суду першої інстанції, мають право його оскаржити до апеляційного суду. Апеляційний суд розглянувши матеріали справи:
1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови;
2) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції;
3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.

Особи, не згодні з судовим рішенням, можуть його оскаржити в касаційному порядку. До числа таких осіб відносяться:
1) засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;
3) позивач, відповідач або їх представники - у частині, що стосується вирішення позову;
4) потерпілий, його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого;
5) прокурор.

Касаційні скарги і подання розглядаються:
1) колегією суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ - на судові рішення, постановлені Верховним судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами, вироки районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;
2) колегією суддів військової палати Верховного Суду України - на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і Військово-Морських Сил, вироки військових судів гарнізонів.

У результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:
1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання - без задоволення;
2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд;
3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;
4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.

Кодекс висвітлює підстави та строки розгляду справи судами у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили. Виправдувальний вирок і вирок, що звільняє підсудного від покарання, виконуються негайно після проголошення вироку. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання.

Кодекс містить норми, які визначають особливості провадження в справах, підозрюваними, обвинуваченими чи підсудними в яких є неповнолітні. 
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору